Інтерв'ю про екологічні проблеми України

Ми не можемо бути байдужими до середовища, в якому ми живемо сьогодні. Художник, як у тінь ховається у світ нереальний, придуманий світ своїх картин, творів та виробів. Але кожен раз все одно змушений повертатись із своїх мандрів у своє фізичне тіло.

Чому діти так часто травляться свіжими та привабливими на вигляд продуктами?

Адже цей світ ми залишаємо саме їм! Ті сивенькі пухнасті огірочки з бабусиного городу. Чому вони жовтіють та скручуються від першого дощу? Що це за дощик? Не було такого раніше. Гей, люди, огляніться, що ми робимо?

Від кого ми ховаємось? Кого ми обманюємо? Сьогодні ми не сіємо вже огірочки, а завтра будемо ходити з кисневими балонами. Хто повинен прийти та винести сміття з нашої хати? Американець? Німець? Коли ми навчимося берегти та любити свою рідну землю? Треба кричати, волати, бити у дзвони! Спасімо нашу землю від радіації та хімії, бо є ми і ми хочемо дожити до старості, до мудрої старості, та бути в старості щасливими та здоровими, та ув`янути та відійти у той світ у гармонії із природою, так, як це первинно закладено в природі з нашого народження. А не конати від хвороб та недбайливого ставлення до себе. Давайте на решті полюбимо самих себе, та те, щось на оточує: наші ліси, поля, води...

З чиєї мовчазної згоди закопують в наших лісах контейнери з хімічними відходами? А потім у цих лісах вже не можна збирати гриби.

Хто відповість на усі ці запитання?

Так хочеться все частіше повернутися у дитинство, у глиняну бабусину хату, де на печі у глечиках сушаться зернята насіння майбутнього життя. Є дійсно дуже багато сенсу у тому первинному едемі, де набагато більше різної первинної праці, але й набагато більше тої гармонії з природою та землею, яка нас породила, дає нам одвічну силу і енергію працювати через перетворення у людині сили та здатності до життя, дарів природи. Я йду по бабусиному садочку, зірвала яблучко, надкусила, воно смачне та соковите, але червиве, це дуже добре! Якщо у цьому яблуку живе черв'ячок, то з'ївши його я також буду жити.

Роки недбайливого ставлення до навколишнього світу, накопичення у землі ядохімікатів, радіації. шкідливих для здоров'я елементів, які не розчіплюються у природних умовах та через рослини та воду потрапляють у організм людини, та вбивають її можливо не одразу, поступово але все одно вбивають.

Чи не занадто швидко ми біжимо, та куди? Витративши всю енергію на той шалений, несамовитий біг. Та коли прийде час пожинати благодійні плоди нашої праці, ми вже не зможемо, через те що не буде де, та не буде кому. Від нас вже нічого не лишилося. Недарма кажуть, що старість - це результат того, як людина прожила своє життя.

Сьогодні у всьому світі людство задумалося, які продукти ми їмо. Через який термін треба очистити організм, щоб відновити повноцінні його функції. Більшість людей надає перевагу рослинному харчуванню - вегетаріанству, напіввегетаріанству. Прислухаймося до себе, знайдімо час зазирнути до своїх глибин, до своєї душі. Будьмо щирими перш за все із самими собою - чи від щирого серця ми робимо те, що ми робимо. Та чи не вбиваємо ми своєю діяльністю людину, яка поряд із нами?

Задумайтесь...

Бажаю Вам здоров'я та дожити здоровими до старості.

Член Спілки художників України Надія БОРЕЦЬКА